Глава 27 ^ СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО - Кодекс введено в дію з 1 квітня 1961 року

Глава 27
^ СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО Стаття 318. Порядок судових дебатів
По закінченню судового слідства суд переходить до судових дебатів.
Дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного.
Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.
Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної справи.
Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-X;
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 21.06.2001 р. N 2533-III)
Стаття 319. Останнє слово підсудного
Після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.
Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом.
Задавати питання підсудному під час його останнього слова не дозволяється. Коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.
По закінченні відновленого судового слідства суд відкриває дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.
Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку
Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
Глава 28
^ ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ Стаття 321. Постановлення вироку ім'ям держави
Суди України постановляють вироки ім'ям України.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х;
 у редакції Закону України від 15.12.92 р. N 2857-XII)
Стаття 322. Таємниця наради суддів
Вирок постановляється в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається. З настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.
Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N 117-VIII)
Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку
Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.
Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)
Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку
Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме;
6) виключено;
6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;
8) виключено;
7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;
8) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;
9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;
10) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі;
11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
12) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосовувати до підсудного примусове лікування;
13) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.
Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1 - 6 цієї статті, окремо по кожному злочину.
Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з підсудних.
Примусове лікування, передбачене пунктом 12 цієї статті, може бути застосоване лише при наявності відповідного висновку лікувальної установи.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами
 Президії Верховної Ради Української РСР від 10.09.62 р.,
 від 30.08.71 р. N 117-VIII;
 законами України від 22.04.93 р. N 3132-XII,
 від 13.01.2000 р.  N 1381-XIV,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)
Стаття 325. Порядок наради суддів
Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого.
Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в статті 324 цього Кодексу. При цьому він повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь.
При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім. Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.
Стаття 326. Відновлення судового слідства
Коли під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя - постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому належить провадити в межах з'ясування обставин, які викликали його відновлення.
Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих обставин в суді виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування.
(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 17.06.92 р. N 2464-XII)
Стаття 327. Види вироків
Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.
Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України.
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N 117-VIII;
 Законом України від 12.07.2001 р. N 2670-III)
Стаття 328. Розв'язання цивільного позову
Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові.
При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.
Стаття 329. Забезпечення цивільного позову
При задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком законної сили може постановити про вжиття заходів до забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Стаття 330. Вирішення питання про речові докази
При постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу.
Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред'явив цивільного позову.
Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати
Питання про судові витрати суд вирішує з додержанням правил статті 93 цього Кодексу.
Стаття 332. Складання вироку
Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок.
Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні.
Вирок повинен складатися з трьох частин - вступної, мотивувальної і резолютивної.
Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.
Стаття 333. Вступна частина вироку
У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.
(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)
Стаття 334. Мотивувальна частина вироку
Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.
Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; звільнення від відбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або перехід до іншого більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин; звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Частину третю виключено
Частину четверту виключено
Якщо суд відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України визнав за необхідне застосувати до підсудного примусове лікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.
Частину шосту виключено
Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених частиною 3 статті 29 цього Кодексу, підстави та мотиви визнання процесуальних дій або оперативно-розшукових заходів такими, що були проведені з порушенням законодавства.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами
 Президії Верховної Ради Української РСР від 10.09.62 р.,
 від 30.08.71 р. N 117-VIII,
 від 16.04.84 р. N 6834-X;
 законами України від 12.07.2001 р. N 2670-III,
 від 01.12.2005 р. N 3165-IV)
Стаття 335. Резолютивна частина вироку
В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов, процесуальні дії або оперативно-розшукові заходи, проведені з порушенням законодавства, у разі їх виявлення; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік досудового ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.
Частину другу виключено
Частину третю виключено
У випадках, передбачених статтею 54 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
У випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування.
Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких - засуджений.
Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.
Коли призначається покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині вироку робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу України і зазначається обрана судом міра покарання.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75 - 79 і 104 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Частину одинадцяту виключено
Частину дванадцяту виключено
В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу, про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами
 Президії Верховної Ради Української РСР від 10.09.62 р.,
 від 30.08.71 р. N 117-VIII,
 від 16.04.84 р. N 6834-X;
 законами України від 12.07.2001 р. N 2670-III,
 від 01.12.2005 р. N 3165-IV)
Стаття 336. Виключена.
(згідно з Указом Президії Верховної Ради
 Української РСР від 30.08.71 р. N 117-VIII)
Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю злочинів
При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає покарання, керуючись статтями 70 і 71 Кримінального кодексу України.
(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 12.07.2001 р. N 2670-III)
Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання
Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у виконання.
Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою.
У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання.
Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних робіт з розрахунку один день ув'язнення за три дні виправних робіт. Якщо підсудний був засуджений до виправних робіт, а при повторному розгляді тієї ж справи - до позбавлення волі, відбутий строк виправних робіт зараховується в строк позбавлення волі з розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.
Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка
Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.
Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-X;
 Законом України від 17.06.92 р. N 2464-XII)
Стаття 340. Окрема ухвала першої інстанції
Суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності підстав, передбачених статтею 232 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу, а суддя - окрему постанову.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N 117-VII,
 від 16.04.84 р. N 6834-X;
 Законом України від 17.06.92 р. N 2464-XII)
Стаття 341. Проголошення вироку
Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання, де головуючий або один з суддів проголошує вирок.
Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад суду, заслухують вирок стоячи.
Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, а також потерпілому, цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки і порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування.
Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-X;
 Законом України від 22.02.2000 р. N 1483-III)
Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком суду
При виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття покарання або при засудженні його до покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
Частину другу виключено
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 01.12.87 р. N 4995-XI;
 Законом України від 12.07.2001 р. N 2670-III)
Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили
Постановляючи вирок, за яким до підсудного застосовується та чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи підтвердити раніш обраний.
Взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього Кодексу.
Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому
Копія вироку вручається засудженому або виправданому в триденний строк після проголошення вироку.
Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку на його рідній мові або на мові, якою він володіє.
Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з засудженим
До набрання вироком законної сили головуючий або голова відповідного суду зобов'язані дати дозвіл близьким родичам засудженого за їх проханням на побачення з засудженим, який перебуває під вартою.
Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і збереження майна засудженого
При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з постановленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя - постановою питання перед службою в справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування про необхідність влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи піклування.
Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження.
Про вжиті заходи повідомляється засуджений.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N 117-VIII;
 законами України від 17.06.92 р. N 2464-XII,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)
Розділ IV
^ ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ
(Розділ із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 10.09.62 р.,
 від 30.08.71 р. N 117-VIII,
 від 23.03.77 р. N 1851-IX,
 від 16.04.84 р. N 6834-X,
 від 20.03.85 р. N 8627-X;
  законами України від 17.06.92 р. N 2464-XII,
 від 15.12.92 р. N 2857-XII,
від 22.04.93 р. N 3129-XII,
 від 23.12.93 р. N 3780-XII,
 від 24.02.94 р. N 4018-XII;
 у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N 2533-III)

zakonami-ukrani-vd-8-grudnya-2004-roku-n-2222-iv-vd-1-lyutogo-2011-roku-n-2952-vi.html
zakonami-ukrani.html
zakonami-zakon-rk-ot-5-iyulya-2008-g-59-iv-vvoditsya-v-dejstvie-po-istechenii-shesti-mesyacev-so-dnya-vvedeniya-v.html
zakonami.html
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат
Реферат